Зробити українську вишиванку модною і популярною намагаються не лише Президент і відомі дизайнери, а й звичайні майстрині у селах гуцульського краю.
Зі своїми витворами вони відряджають посильного до столиці. Але вдаються до такого промислу ще й тому, що для них — це єдина можливість заробити «живі» гроші. Скажімо, коли Галина Волощук із села Тростянка Коломийського району Івано-Франківської області збирається до Києва, вся її велика рідня, куми й сусідки зносять їй додому рукотворні вироби з проханням: «Візьми, може, продаси».
Я її побачила в підземному переході столичного метро. Хрестики і гладь на рушниках і серветках, на чоловічих і дитячих сорочках, на різнобарвних жіночих блузах з попліну, батисту й шифону, впадали в око. Зацікавлених скупчилося біля продавця багато, але щось пригледіти й приміряти у напівтемній тісняві було неможливо. Тим паче що її вже смикав міліціонер: мовляв, забирайтеся з недозволеного для продажу місця. Люди похапцем записували її мобільний, хтось запитував про своє замовлення — ажіотаж навколо вишиванок був непідробний. «Я дуже задоволена, що цінять наш труд, від малого до старого цікавляться вишиванками: це ж наше, рідне! — каже Галина. — Днями в мене придбали сорочку для 99-літньої бабусі, яка все життя мріяла про вишиванку».
Питаю: чому для реклами не одягли вишиванку на себе? «Ми з великою повагою ставимося до неї: вдягаємо тільки на великі свята, коли йдемо до церкви, у доленосні моменти життя. Вона — символ нашої сили».
З’ясувалося, Галина Волощук не тільки реалізатор, а й сама неабияка майстриня: обожнює вишивати, особливо їй вдається настилування (це нагадує домотканий килимок), також плете з бісеру масивні гердани на шию, а заробляє на створенні ікебани. Її дід мешкав у найбільшому гуцульському селі Космач, що має 32 присілки, розкидані на пагорбах. Василь Вінтоняк правив гуцульські постоли — шкіряні, розшиті бісером. Нині в Україні збираються відроджувати школи народного мистецтва. Тим часом у селах Західної України в кожній хаті змалечку своя така школа. Наприклад, десятирічний син Галини Віктор розплутує нитки, робить «кутасики». А 16-літня донька Надія вишиває з ранку до пізньої ночі. Три дні — і готова сорочка. У столиці з таким завзяттям молодь, певно, тільки за комп’ютером сидить.
Безліч вишитого і рукотворного можна побачити на гуцульських весіллях, які донині справляють за старовинними обрядами: щоб шлюб був благословенним. Кажуть, допомагає — і сім’ї тут здебільшого міцні. Галинин тато з мамою разом уже 48 років. Батькова вишиванка (ще як шлюб брав!) збереглася й донині. Цю сімейну реліквію нащадки часто розглядають, щоб і собі відтворити складний гуцульський візерунок: коли в рясноті ниток і відтінків заправляє жовтогарячий колір.
Гуцульське весілля для приїжджого гостя — дійство незабутнє. Молодята в строях, на голові у молодої — блискучий, шовковий, з різним начинням вінок, доволі важкий. Його для молодої шиє тільки та жінка, яка живе з чоловіком у злагоді. Не доведи Боже розлучена або вдова: молоду може спіткати така само доля.
Коли Галину запрошують на весілля, вона обов’язково вдягає гуцульський кептар, вишиту сорочку, жовту запаску (яка, до речі, не в кожній сім’ї є). Дві пілки підв’язують широким паском. Бракує тільки постолів, зауважує Галина, шкода, що дід помер.
Але Україна втрачає кращих майстринь і майстрів і через те, що на батьківщині їм нема за що жити. Тому вони безповоротно перекваліфіковуються. Як-от двоюрідна сестра Галини — Марія Цибик. Її писанки з бісеру їздили до Києва на виставки. Тепер вона свій талант зариває на м’ясопереробному комбінаті в Іспанії…
До речі, вплив української традиції (це не лише національні одяг, предмети побуту, пісні й танці, а й оздоровче харчування, екологічний спосіб мислення) нині вивчає Український інститут екології людини. Як розповіла завідувачка відділу інституту Марія Грицай, методи біогальваніки (зміна показників стану здоров’я за основними 12 інформаційними каналами людини або меридіанами) та ефекту Кірліана (фото- і відеозйомка в електронному полі високої напруги) підтвердили позитивний вплив національного одягу й пісні на стан здоров’я. Тобто експериментально доведено, що у вбраної в український костюм людини, яка ще й виконує оптимістичну народну пісню, істотно підвищується рівень енергетики всіх органів і систем!
А зберегти повноцінний зір до глибокої старості можна, хоч як дивно, завдяки вишиванню. Адже під час цього заняття масажуються кінчики пальців, пов’язані з головним мозком.
Людмила ОПАНАСЕНКО
Джерело: |
“Голос України” |
Коментар «Рідної моди»
Ми вже писали (в коментарі до статті «У Марії Зарембської навіть курсанти вишивають») про позитивний вплив вишивання на здоров’я. Під час вишивання відбувається стимулювання активних точок на кінчиках пальців. А це сприяє по-перше активізації роботи головного мозку, а по друге – збільшує стійкість до стресів. На цьому, до речі, побудована східна (корейська) система лікування Су-Джок – на активізації активних точок на кінчиках пальців, як шляхом «тикання» тупим сірником, так і гострою голкою.
А про позитивний вплив національного одягу (а також мови і взагалі національної культури) на здоров’я можна прочитати в статті «Проект Сенсар: мова, одяг, Лінукс».
А у вашому особистому гардеробі є сучасний одяг в українському етнічному стилі? Ще ні? Тоді вам давно пора відвідати крамницю «Рідна мода».
