Лічильна гладь – полтавська родзинка.
На Полтавщині до традиційних осередків народного мистецтва належать Решетилівка, Опішпя, Кременчук, Нові Санжари, Лубни, Великі Сорочинці. Особливістю полтавської вишивки є поєднання рослинного, рослинно-геометричного та геометричного орнаментів, використання мотивів, характерних для даної місцевості. Це «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька». Улюбленим мотивом полтавських вишивальниць є «гілка», «ламане дерево». Основу геометричного орнаменту становлять найпростіші фігури: скісний і прямий хрест, квадрат, ромб, трикутник, зірчасті мотиви. Комбінації їх у різноманітних сполученнях створюють розмаїтість і величезну кількість варіантів композиційних побудов. Відмітною рисою геометричних орнаментів є віртуозність внутрішньої розробки мотивів у поєднанні з чіткою лінією, що об’єднує всю композицію, створює спокійно-розмірений ритм. Усі композиції геометричного орнаменту мають безперервний ритм руху, тому важко знайти його початок. Це ланцюг, у якому одні елементи є водночас частинами Інших. Множинність мотивів досягається за рахунок використання величезного арсеналу технік, якими оздоблюють сорочки, різноманітні доріжки, скатерки, наволочки. Це техніки наскрізного вишивання: «вирізування», що утворюють чіткі ажурні квадрати на полотні; «виколювання», «довбанка», що складають сіточку з дірочок, з яких виникають усілякі геометричні фігури, а також ажурні мережки. Класичною технікою Полтавщини є «лиштва», або «лічильна гладь», пов’язана і точним рахунком ниток полотна. Відома величезна кількість узорів, вишитих «лиштвою». Залежно від зображувального мотиву узори «лиштви» мають відповідні назви: лиштва «клинцева», «човникова», «хмельова», «сніжкова», «яблучкова», «ключова». Поєднання разом цих технік збагачує виражальні засоби орнаментальних композицій, надає їм схожості з мініатюрою. Вишивки Полтавщини потрібно довго й уважно розглядати зблизька. Тільки тоді розкриваються розкіш І краса узорів, ювелірність їх виконання.
Лічильна пряма гладь. Популярна всюди і самостійно, і як доповнення до інших швів. Залежно від орнаментів, застосування й територіального поширення є дуже багато назв прямої гладі. На Полтавщині, Чернігівщині білу лічильну гладь називають «лиштвою». На Поділлі люблять «качалочкову лиштву». Її вишивають різнобарвними нитками на рушниках, хустках та інших виробах. У цих випадках її обшивають нитками чорного кольору двобічною «штапівкою». Стібки цієї гладі кладуть тільки вертикально, причому всі вони мають бути однакової довжини.
Джерело: |
vorotniki.narod.ru |
Між іншим: сучасний зразок використання лічильної гладі можна побачити на вишуканій сукні “Древлянська княгиня”, створеній майстринею вишивки, дослідницею українського фольклору Ларисою Макухою.
У меня у бабушки точно такие же вышиванки как к вас на картинке:) Правда там еще присутствовал красный и черный цвет.
Очень показательные примеры полтавской вышивки можно посмотреть в Миргородском музее. Там кстате еще и на станки можно глянуть, 19-го века.
А ця сорочка, що на фото, здається саме з Миргородського музею. Минулого року невелику їх колекцію привозили до Києва на показ під час ярмарку в музеї архітектури та побуту. Саме там я її й сфотографував. До речі, ось ще цікаво: дві картини художниці Оксани Полтавець-Гуйда, на котрих героїні вдягнути у вишиванки “білим по білому”
А можете надіслати фото вишиванки вашої бабусі? ridna.moda[равлик]meta.ua