В музеї кобзарства міста Переяслав-Хмельницький зберігається цікава вишиванка.
Видно, що господар дуже її любив. Сорочка заношена настільки, що вишивка на горловині геть стерлась.
Ця вишиванка належала заслуженому артистові УРСР, солістові Державної Заслуженої капели бандуристів УРСР Павлові Колеснику.
Павло Семенович Колесник народився 17 січня 1904 року в Кобеляках (тепер Полавської області), в родині службовця. У 1916 році закінчив Кобеляцьке міське початкове училище, в 1921 році середню трудову школу, брав активну участь у художній самодіяльності. На одному із концертів, його почув визначний артист Д.І. Козачковський і запросив у Донецький театр музичної комедії, художнім керівником якого був. Таку у 1931 році почалася професійна музична кар’єра.
У 1941 році Павло Колесник йде добровольцем на фронт. У 1945 році повертається до Полтави, працює актором театру ім. Гоголя, а з 1946 року – солістом і керівником Полтавської державної філармонії. У 1951 році Павла Колесника запрошують солістом у Державну Заслужену капелу бандуристів УРСР.
Володар могутнього баса, чудової сценічної зовнішності, він водночас і чудовий драматичний актор. Особливо йому удавалися гумористичні народні пісні: «Удовицю я любив», «Нехай буде гречка», «Та були у кума бджоли», «Як засядемо, браття», «Ой під вишнею, під черешнею» та інші.
Стенд в музеї літератури і мистецтва в м.Кобеляки. Фото з сайту www.adm-pl.gov.ua/kobel
В тему:
«Білим-по-білому» – полтавська «фішка»
Американець приїхав до України у вишиванці, в якій його дід покидав Канів…
