Тернопільські школярі вишивають сорочки для дітей-сиріт

11092203sch Візит Ольги Черниш разом з однокласницями до Будинку малютки відкрив дівчині очі на реальне життя.

- Я ніколи не думала, як живуть дітки, у яких немає батьків, – розповідає учениця гімназії ім. Франка. – Не уявляла їхніх щасливих посмішок, коли до них хтось приходить хоча б із невеличким подарунком.

Ще в минулому навчальному році Ольга Черниш разом із однокласницями почала працювати над виготовленням вишитої сорочки для дітей. Узяти участь у благодійній акції дівчатам запропонувала вчителька трудового навчання.

- Я працювала в парі зі своєю подругою Наталією Лонк, – продовжує Ольга. – Ми повинні були зробити вишиванку для дівчинки, віком 5-6 років. Уже на початку роботи зіткнулися з першими труднощами. Адже дитячий виріб потребує деталізації та дуже кропіткої праці. Проте вчителька дала нам потрібні мірки, допомогла зробити викрійки, підібрати узор. Тож далі було вже легше.

Ольга і Наталія вирішили зробити квіткову вишиванку. Верх та рукава сорочки прикрасили червоними трояндами, що символізують любов. До кінця навчального року юнки впоралися із завданням. Та, щоб передати подарунки малечі з дитячого будинку, зібралися вже наприкінці серпня. Усього віддали вісім найкращих робіт. Однак пообіцяли, що в новому році зроблять більше.

- Ми хочемо зробити вишиванки для менших діточок – двох-, трьохрічних, – каже гімназистка. – Сподіваюся, що зможемо реалізувати свій задум і порадувати дітлахів новими подарунками.

Раніше, зізнається дівчина, вона не до кінця розуміла, що значить творити добро. Але після того, як вони зуміли організувати акцію, вона більше заглибилися у поняття.

- Можна купити цукерки в магазині й віддати діткам-сиротам, – говорить вона. – Але це зовсім не те. Адже тоді не усвідомлюєш всієї важливості вчинку. А от коли своїми руками робиш щось півроку чи то й більше, хвилюєшся, щоб все вдалося, тоді дивишся на все зовсім по-іншому.

Найбільше запам’яталися юній тернополянці маленькі кругленькі оченята, котрі випромінювали добро та ніжність.

- Ми гралися з дітками і це було неймовірно, – акцентує вона. – Я ще ніколи в житті не переживала нічого подібного. Задля їхніх усмішок я готова працювати ще й ще. Можливо, якщо таких охочих серед нас стане більше, ми зможемо внести якомога більше яскравих моментів в життя тих, кому пощастило менше, ніж нам.

© Наталія БУРЛАКУ

Джерело:

“20 хвилин”

В тему:

«Хай буде ця вишита сорочка тобі оберегом…»

На уроках трудового навчання тернопільські учениці вишили собі сорочки

Тиждень української вишивки в школі-гімназії

Креативні колекції

Вишивана газета про вишиванку

«Сфотографуйся на паспорт у вишиванці!»

Leonid

Вересень 30th, 2011 at 1:18 pm

Это всё конечно хорошо! Но существуют более полезная благотварительность чем подарить вышиванки детям!

Roman

Жовтень 3rd, 2011 at 4:06 pm

Да, приучать детей к благотворительности со школы – это хорошо!

Anton

Жовтень 3rd, 2011 at 4:20 pm

Молодцы ребята! Побольше бы таких поступков!

Ruslan

Жовтень 4th, 2011 at 4:10 pm

Это хорошо! Ребята молодцы!

просто я

Жовтень 5th, 2011 at 12:59 pm

“Это всё конечно хорошо! Но существуют более полезная благотварительность чем подарить вышиванки детям!” ці дівчата-школярки не просто їх купили і принесли, а робили їх своїми руками, я знаю, яка це довготерпелива праця, скільки часу потрібно витратити на сам процес вишивання, і зшити потібно її акуратно, уважно, аби цей виріб, в результаті, став гарним, практичним і радував душу тій людині, яка йго вдягає на свята чи в будні, просто так, бо їй приємно, і я розумію людей, які люблять вдягати вишиванки, адже виконавець вкладає в цю роботу( вишиванку) всю свою позитивну енергетику, любов до самого процесу вишивання! Тому потрібно влаштовувати побільше таких благодійних акцій, а тим більше серед школярів, бо підлітки привчаються турбуватися про когось і розуміти що цим маленьким діткам потрібно, хоча б трішки, їхньої ласки, уваги, турботи, бо вони позбавлені цього всього з народження! Ось саме тому, зроблений власноруч подарунок для дітей-сиріт є набагато кращим варіантом, ніж просто купити їм якусь іграшку чи річ, або віддати “пару” гривень на доброчинність, бо саме в такому презенті відчувається вся любов до діток і те що вони є комусь потрібними, небайдужими!!! Тому, шановні учні шкіл міст України, ПЕРЕЙМАЙТЕ ІНІЦІАТИВУ ГІМНАЗИСТІВ ТУГ ІМ. І. ФРАНКА! ЗРОБІТЬ ДИТЯЧЕ СИРІТСЬКЕ ЖИТТЯ ЯСКРАВІШИМ!