Виставка авторського костюма та художнього текстилю

Анонс: 16 січня – 7 лютого 2009 р., Київ. В Музеї українського народного декоративного мистецтва працює виставка авторського костюму та художнього текстилю «Свято йде…». В атмосферу різдвяно-новорічного дійства з колядками та щедрівками, вертепами та маланковими виставами, гумором та дотепністю пропонують поринути викладачі та студенти Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. М. Бойчука.

09012801sch

“Свято йде!
Свято йде!
Новий рік гряде!”

Так кожного року заклично нагадує нам давня українська колядка.

Мистецька виставка авторського костюма та художнього текстилю “Свято йде…”, що експонується в Музеї українського народного декоративного мистецтва, пропонує поринути в атмосферу різдвяно-новорічного дійства з колядками та щедрівками, з вертепами та маланковими виставами, гумором, дотепністю, метаморфозами та здійснити подорож у міфологічну добу давніх українців.

Авторами представлених карнавальних костюмів та ескізів є члени Національної спілки художників України, доценти кафедри художнього текстилю та моделювання костюма Дяченко-Забашта Надія Миколаївна, Забашта Галина Василівна та їх студенти спеціалізації художнього моделювання костюма Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Михайла Бойчука.

Всього в експозиції представлено 15 костюмів, 8 ліжників та 12 ескізів з тематики святкового карнавального дійства. Викладачі та студенти активно та з натхненням долучилися до процесів святкового карнавального творення.

Свято – явище особливе, магічне, втаємничене і не до кінця розгадане. Його завжди чекають, з ним пов’язують свої сподівання на зміни. Завдячуючи святам народ очищувався, звеличувався і налаштовувався на оптимістичний, позитивний лад, забуваючи на певний час про тяжке повсякдення.

Для українського, як і будь-якого народу, свята завжди були не просто розвагою чи формою дозвілля. В них закодувалися всі основні етнопсихологічні та етнічні геноформи. Саме завдяки святам в народі формувалися обряди. Через обрядовість в повсякденне, побутове життя входили і вкорінювалися традиції.

Останнім часом спостерігається зацікавлення молодого покоління традиційною обрядово-видовищною культурою свят (до прикладу візьмемо різдвяно-новорічний цикл чи свято Купала). Як слушно зауважив Василь Скуратівський: “В святковій структурі якнайдовше зберігається етнічне коріння нації, від якого постійно відростають нові й нові пагони самооновлення, а, отже, і самозбереження”.

Кожне покоління в своєму часовому просторі формує самобутню образотворчу систему. Якщо осягнення духовного спадку наших пращурів відбувається на рівні духовності, розуму та любові, тоді народжуються твори, що поповнюють, розвивають і збагачують культуру народу.