Закарпаття здавна славиться своїми традиціями та обрядами. Вечорниці починалися після свята Покров Пресвятої Богородиці (14 жовтня), коли урожай на полях зібраний, роботи ставало менше і молодь могла забавлятися. На вечорницях дівчата пряли, вишивали, лущили кукурудзу, квасолю. Одночасно молоді люди знайомилися, пліткували, жартували, співали пісні.
Зараз діти мають свої “традиції”, “звичаї” і не завжди пов’язані з працею, повагою до батьків як це виховувалося колись змалку. І винних зараз не хочеться шукати, тому за мету було покладено виховний момент – показати дітям ті аспекти з історії Закарпаття, а саме Ужгородського району, які скріпляли родину. А з родини, як відомо, починається Батьківщина. Прозвучали різні легенди і розповіді. Одна з них відкривала завісу над таїнством вишитого рушника: які саме рушники використовували у побуті чи на весіллі. Або легенди “Про веселі і сумні пісні”, “Сьома дочка”, які учні АНВК м. Ужгорода слухали, затамувавши подих. А постаралися їх донести до слухачів працівники музею Тетяна Сологуб-Коцан та Неля Грицюк.
Театралізоване дійство проходило в експозиції музею, сільській хаті, яка додавала реальності події. “Газдиня”, “дівчата” та “хлопці”, а це аматори Ужгородського району (Віра Сентипал – викладач Середнянської ДШМ, Ольга Ніколенко – директор БК с. Худльово, дует “Мрії” у складі Лілі Ніколенко та Каміли Макухан, Юрій Савко – завклубом с. Лінці, Василь Чендей – зав. дитячим сектором РБК, Іванка Білак) відтворили з максимальною точністю вечорниці Ужгородського району: співали народні пісні “Червене яблучко”, “Заквітла черешня”, “Далась’ня, мамко”, “Зозуля” та інші під музичний супровід та акапельно, танцювали, жартували, залицялися один до одного.
Як і справжні, наші вечорниці закінчилися смакуванням різних страв.
© Леся Дубенко, директор Ужгородського районного будинку культури
Джерело: |
«Закарпаття онлайн» |
В тему:
