Чернігівська «Молода просвіта» організувала «етно-відпочинок».
У сучасному суспільстві молоді дуже важко визначитися й знайти себе. Безперервний потік інформації, модні течії й стилі з закордону, панування вестернізованої культури – це далеко не повний перелік того, що впливає на визначення власного «я» молодої особистості. Серед цього всього втрачається найважливіше – зв’язок поколінь, розуміння важливості власне української культури, тих звичаїв і традицій, яких дотримувалися наші предки. Тому, на мою думку, як керівника ЧМГО «Молода Просвіта», дуже важливо допомогти молоді не втратити власної ідентичності й не розчинитися в цій багатокультурній масі. Так з’явилася ідея проведення «Українських гулянь». На меті цього заходу було показати нерозривну єдність поколінь українців, довести молоді, що своє, українське, може бути не гіршим, а то й кращим.
Для проведення заходу було обрано неділю (4 липня), традиційний день для відпочинку кожного українця. Акція розпочалася прогулянкою центральними вулицями міста у національному одязі, дійство супроводжувалося виконанням українських народних пісень і закінчилась святковим молебнем біля каменю Борцям за волю України.
Продовженням акції відбувалося за містом (пішохідним мостом). Де власне і відбувалися гуляння. При вході ми перевіряли знання учасниками українського фольклору (народних приказок та прислів’їв). Ті, хто не справився з завданням, мали змогу купити підказку.
Далі на учасників чекали захоплюючі конкурси з чудовими подарунками, які надав народний майстер по різьбленню.
Важливу роль у формуванні розуміння національної культури відіграла виставка вишивки, представлена рушниками та вишиванками виконаними за різними техніками та у різний час. Тут були представлені вишиті рушники середини минулого століття з с. Старий Білоус, обрядові рушники народної майстрині Ященко Надії Петрівни з с. Радянська Слобода та сучасна машинна вишивка Майстерні художньої вишивки Кирюшків з Чернігова. Кожен міг переконатися як далеко сягнув технічний прогрес у виготовленні українського національного одягу, але безцінною є ручна праця наших бабусь, що продовжували й примножували багатовічні надбання техніки поліської вишивки.
Проте, на думку учасників, найзахопливішим моментом «Українських гулянь» став майстер-клас майстра з народного різьблення, який віртуозно на очах у всіх зі шматка деревини зробив ложку у вигляді русалки.
Поки всі розважалися і спостерігали за дійством, працювала польова кухня, яка пригостила всіх лососевою юшкою, після чого організатори влаштували прибирання задіяної території, що і стало заключною частиною акції.
Результатом гулянь стало написання однією з присутніх Ольгою Анцибор вірша про вишиванку та неперервний зв’язок поколінь.
Вишиванка
Я тримаю в руках вишиванку,
Квіти пещу, неначе у сні –
Мама шила до самого ранку
І співала сумнії пісні.
Я пісні ті душею вбирала
І співала із мамою вдвох,
Нитку мамі у голку вселяла
І дивився на нас з неба Бог.
Ось і доня моя в вишиванці,
Що зіткала бабуся із снів,
Посміхається сонечку вранці,
А красуня яка – диво з див!
Рушники, вишиванки, хустини
Хай встеляють дорогу твою!
Перед Богом стою на колінах,
Славлю неньку Вкраїну мою!
© Євгенія Анцибор, спеціально для «Рідної моди»
В тему:
Символом Чернігова обрали дракона-семаргла
Фестивалимо, не соромлячись! Можна сім’ями
