Колись в часи вітрильного флоту матроси носили білі тільняшки з чорними смугами. Коли вони «розбігались» по реях, то капітани мали можливість за кількістю та шириною смуг бачити, який матрос на яку щоглу до якого парусу «приписаний».
З часом флот став паровим, дизельним, атомним. Проте серед моряків залишилась традиція носити смугасту біло-чорну (морську) та біло-синю (річкову) тільняшку.
Серед перших десантників було чимало хлопців – колишніх моряків, які вперто вдягали тільняшки під сухопутну гімнастерку. З часом для десантників зробили спеціальну біло-блакитну (під колір неба) майку-тільняшку, яку вони, як і моряки, вважають своїм сакральним символом.
В сучасній українській армії свою тільняшку отримали й прикордонники – звичайно, що вона має біло-зелені смуги.
А на полиці «Рідної моди»® поступила партія спеціальних майок-тільняшок для патріотів. Як не важко здогадатись, вони мають жовто-блакитні смуги. І мають крій ідентичний десантним майкам-тільнашкам.
В тему:
“Музеїв ніколи не буває забагато”
Одяг сили, або оздоровлюючий мілітаризм
де купити в Кіеві ?
На патріотичній тельняшці ще мабуть е великі діряві кармани.
Пендоси на пляжі одягають зірково-смугасті труселя.
Колись вдягання цивільним військового однострою або схожих на нього парамілітарних речей могло боляче обійтися нахабі. Патруль міг надерти дупу, або на губу запроторити. (Виняток робився для дідусів-ветеранів) Існувало поняття “честь мундира” (хоча честь була давно загублена, але менше з тим)
А зараз камуфляж носить і грибар, і бомж.
Мовчи Місько, шо ти панімаєш.
ау, ребята не гоните пургу,
тельняшки у десантников появились только потому, что их в форму ввел сам певый главком “Батя ВДВ” Маргелов В.Ф., который в Отечественную командовал штрафбатом морской пехоты и, из уважения, моряки подарили ему тельник, который, позже, он и сделал отличительной чертой ВДВ, а потом были береты, да и то малиновые, а голубые появились только в 70-е
На тельняшку вышиванку и шаровары.