Ткаля Галина Логощук із с. Балашівки, що у Березнівському районі, цього року вперше представила свої роботи на “Алеї творчості” у Рівному. Хоча тче майстриня вже не один рік.
— Любов до цього мені передалася генетично — бабуся і мама добре вміли ткати, — каже жінка.
Березнівчанка у 18 років залишилась сиротою. Та ткати дуже хотіла, тому й розпитувала усі секрети майстерності у старших людей.
— Удома в мене ткацький верстат, якому понад 200 років, — розповідає жінка. — А коли запитую у доньки, що їй придане дати, то вона одразу ж відповідає, що швейну машинку та ткацький верстат.
Тче жінка більше взимку довгими вечорами та ночами. У такий час менше роботи по господарству. Щоб виткати рушник, потрібно днів три. Перші рушники робила ще років 20 тому.
— Тоді якраз нічого не було у магазинах, то нитки брала із старих хусточок, — згадує майстриня. — Витягувала їх і робила так, щоб не було навіть цього і видно. Зараз уже простіше, бо усе можна купити.
До речі, вперше цього разу продала свою роботу — виткане рядно.
— Я ніколи не продавала, але люди так просили, — пояснює вона. — Свої роботи дарую. Колись задумала, що як тільки навчуся ткати, то одразу ж занесу до церкви рушники — так і зробила.
Пані Галина каже, що вже метрів 150 виткала. А ще березнівська майстриня вишиває ікони.
— Та це не порівняти із ткацтвом. Вишивати ікону — то дуже відповідальна робота. Приміром, обличчя можна не кожного дня вишивати.
Розказала про пані Галину “Рівненська газета”
Як взяти участь у виставці”Алея творчості”? Можна просто виставити свої роботи чи потрібно зазделегідь десь реєструватись?
Виставка щорічна? В один і той же час?