Дух предків у солом’яній ялинці

Багато прикарпатців не уявляють новорічно-різдвяних свят без дідуха. А найкращий дідух Прикарпаття 2008 року — у Світлани Левкович з міста Болехова. Такий високий титул він здобув на обласній виставці-конкурсі, що триває в Івано-Франківську.

Словничок «Сім’ї»:
Дідух («дід», «коляда», «колядник») зі старослов’янської мови — дух предків. Дідух символізує родоначальника сім’ї — діда, а також усіх предків, які жили колись.

Заввишки в півтора метра дідух болехівської майстрині припав до душі членам журі своєю простотою і водночас вишуканістю та автентичністю. Пишний сніп з жита, пшениці і вівса перехоплений «у талії» перевеслом, заквітчаним червоними кетягами калини, а вгорі обв’язаний солом’яними дзвіночками та ялинковими гілочками. Буйну «чуприну» створюють пучки вівса. Дідух міцно стоїть на трьох «ногах», що символізують родинне дерево. У ньому нема нічого зайвого чи штучного.

— Справжні дідухи не можна перев’язувати скотчем, нитками чи шпагатом. Та й усілякі блискітки, кольорові папірці, пацьорки, пластмасові штучки на них — чуже, — каже провідний спеціаліст обласного науково-методичного центру Прикарпаття Мирон Левицький. — Цінуються насамперед природність, почуття міри і фантазія майстра.

Хоч дідух первинно — це простий сніп жита чи пшениці, 30 учасників цьогорічного конкурсу, надали йому найрізноманітніших форм. Одні нагадуть маленькі солом’яні ялинки, заквітчані васильками чи безсмертниками, інші, з вигнутими пучками пшениці, — підсвічник чи люстру. А художник за фахом Василь Хомишин з села Тисова Болехівської міськради взагалі вчудив — свого дідуха зробив справдешнім солом’яним дідом (на знімку). В одній руці він тримає миску з кутею, у другій — люльку. На плечах у діда — кожух, на голові — капелюх з пташиного пір’я, з-під якого спадає довге волосся — овес. Очі зроблені з квасолин, великий ніс — з піску, обличчя — з подрібненої соломи, а довгі вуса — з повісма (пучок оброблених конопель або льону, підготовлених для прядіння). Під однією пахвою затиснута сопілка, під другою — костур. З руки звисають в’язки грибів, головок часнику, качани кукурудзи. З чорних валянок стирчать сухі стручки квасолі. Якби побачив такого діда вночі — прийняв би за живого.

Майстрині стверджують: останніми роками попит на дідухи зростає. А коштують вони від 30 до 250 гривень.

Дарина НАЗАРЧУК