Справжнє українське весілля

09090502sch З давніх-давен українське весілля було одним з найжаданіших, найбільш хвилюючих родинних свят. З ним пов’язували не тільки шлюб молодих та поєднання двох родів; це була подія масштабна, надзвичайно відповідальна, в якій брало участь чимало людей.

Весілля поєднувало численні обряди, звичаї, символи, спрямовані на забезпечення міцного шлюбу, здоров’я й багатства молодого подружжя. Скажімо, до випікання весільного короваю запрошували тільки тих заміжніх жінок, які жили зі своїми чоловіками в злагоді, були чесними, порядними, мали діток. Або ще такі повір’я:

* Не можна хлопцеві розповідати чужим, кого має сватати, бо буде невдача.
* Як молодик іде свататись, то примічає, кого здибає: як дівчину, жінку, бабу, то буде невдача, а як хлопця, чоловіка, діда – буде все добре.
* Не можна дружці засиджуватись за столом, бо в дівках засидиться.
* Та хустка, якою мама вводить молодих до хати і виводить із хати у весілля, мусить бути білою, а не чорною, щоб не було чорним життя молодих.

При вінчанні обом молодим не можна оглядатись, бо розведуться; жити будуть погано; нічого не буде вестися; діти будуть вмирати; коли одне оглянеться, то друге вмре.

При першому посаді, нехай молода присяде полу молодикові, то буде завше старшинствувати.

Деякі стародавні весільні звичаї та прикмети ми пам’ятаємо й донині. Але в більшості не надаємо їм великого значення. А дарма. Адже українське традиційне весілля – могутній код національної ментальності. І відродження його та повернення в сучасне суспільство – дуже важливе. Тому шана і уклін тим молодятам, які не забувають духовне коріння народу, і хай їм ніколи не буде гірко – хай буде весело!