Жителі краю – гуцули, бойки, покутяни та лемки – зберегли й продовжують розвивати культурні традиції та обряди. Серед них одне із найяскравіших – покутське весілля.
Сама назва Покуття походить від слова кут — як найменування землі «в кутах», утворюваних крутими згинами рік (у даному випадку Дністра, Прута і Черемоша з притоками). Це південно-східна частина теперішньої Івано-Франківської області, північною межею Покуття вважається Дністер, південно-східною — кордон з Буковиною. Покутський край вирізняєтся і як своєрідний локальний етнографічний район України. Його етнографічна специфіка виражена передусім багатьма характерними елементами різних ділянок побуту і традиційної культури, що особливо примітні порівняно з етнографією суміжних Поділля (на півночі), Гуцульщини (на південному заході) і Буковини (на південному сході). Це не тільки цікаві риси етнографічної перехідності прикордонних зон, а й самобутні етнокультурні реалії, які простежуються в традиційному покутському будівництві, народному одязі з особливо багатим розмаїттям головних жіночих уборів, орнаментиці й колориті вишивки, у багатьох звичаях, обрядах, словесному й музичному фольклорі, танцях, місцевих ремеслах і промислах.
Фото: Юрій Рильчук, “Укрінформ”
В тему:
У Житомирі відбувся етнофестиваль “Поліське весілля”
Старовинний передвесільний обряд “Примірка сорочки” зберігся на Гомельщині
Під весільний вінець в українському національному вбранні
