Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнюючим елементом і буковинського жіночого народного одягу.
В особливій пошані завжди були і є вишиті хустинки-ширинки, шириньки, ширінки (так їх називають по сьогодні в селах Снячів, Кам’яна, Великий Кучурів Сторожинецького району), Волока Глибоцького району, Топорівці — Новоселицького; шервети, шерветки (в селах Мамаївці, Берегомет Кіцманського району, нефраме — в селах компактного проживання румуномовного населення области.
Споконвіку виготовляються вони вмілими жіночими руками з домотканого конопляного або лляного полотна розміром від 40×40 см. до 60×60 см. Краї хустинки дбайливо обшиваються вовняною (волічковою) ниткою, в чотирьох кутах розміщується вишивка, кути іноді прикрашені 1—3 — 5 кутасиками.
Орнаменти вишивок з давніх-давен поділяються на рослинні, геометричні, рідше — орнітоморфні.
Рослинний орнамент представлений зображенням розгалуженої гілки, на якій розміщені різної форми і кольору квіти з численними листочками. Іноді квіти і листочки передаються кількома кольорами, а самі листочки, в деяких випадках, вишивались не притаманними їм кольорами (помаранчевим, рожевим, червоним, морської хвилі). Кожен колір мав свою символіку: рожевий — від Бога, синій — від води, коричневий — від пекла, фіолетовий — від зірок, зелений — від землі.
У геометричному орнаменті зібрані в узорі і розташовані в різних ракурсах трикутники, прямокутники, квадрати, ромби. Основна роль тут відводиться кольору і техніці вишивки. Викладається він кольоровими вовняними нитками (коцик), іноді — сріблястою або золотистою метаниттю, лелітками. Важливим елементом є використання техніки штапівки. Ця техніка дає можливість викладати стібки у формі гачка, загнутих «ріжок», спіралей, «підківок», що надає декоративности суворим геометричним формам.
Трапляються на вишитих хустинках зображення лісових птахів, качок, півників у поєднанні з гілками, листям, квітами, плодами.
Основним функціональним призначенням вишитих хустин є використання їх у весільному обряді. За старовинними обрядами, кожна дівчина повинна вишити в дарунок своєму молодому таку хустину. В обміні дарунками при заводинах молода завжди дарувала молодому взуття, вишиту сорочку та хустинку. З кольоровими хустинами дружби ходили запрошувати на весілля.
Нею ватаги, батько й мати нареченої брали з весільних калачів барвінковий віночок і клали дівчині на чоло. На самому весіллі наречений затикав її за пояс або прикріплював до вказівного пальця правої руки.
Донедавна кожна сільська буковинська дівчина вишивала 30—40 однакових хустин і дарувала їх на весіллі гостям. Удома хустину складали так, щоб із зворотного боку полотна викладався хрест, який повинен благословляти бажання та сподівання молодої все її життя. З лицевого боку місця з’єднання скріплювалися ниткою і прикрашалися кольоровими кутасиками.
У такому вигляді хустинка вішалась на стіну у великій хаті під святими образами і була своєрідною прикрасою оселі. Кількість вишитих хустин свідчила про те, скільки разів господар хати був запрошений на весілля (це вважалось великою честю, бо «непевного», навіть якщо це був і родич, на весілля не запрошували).
На «ширинці» споконвіку подавали і подають хліб-сіль на ознаку особливої пошани поважним гостям, які завітали у село або в хату. У деяких селах Буковини моши (акушерки) і сьогодні вивішують на хвіртці «ширинку» — при народженні дівчинки.
Для сучасної молоді, хоч як це прикро визнавати, вишита хустинка все частіше стає лише шматочком полотна, в музейній експозиції. Але як багато спогадів вона навіює стареньким бабусям і срібнокосим матусям сучасних дівчат!
Через завісу років до них повертається їхня молодість і тане незрівнянне, не погашене часом почуття до статного красеня — парубка, бажання подарувати йому увесь навколишній світ — усі свої внутрішні почуття, передані голкою на невеличкій хустині, яку вони і донині дбайливо зберігають у старій різьбленій або сучасній платтяній шафі.
Катерина ПОГОРІЛА, завідувачка відділу фондів Чернівецького обласного музею народної архітектури та побуту
Григорій ЗАСЛАВЕЦЬ, оглядач обласної газети «Буковинське віче»
Джерело: |
Газета «Українське слово» |
В тему:
Прекрасна колекція народного одягу Буковини
