Прикраси в українському стилі

Нинішня головна і очевидна тенденція – величезні, масивні, нескромно-великовагові намиста – випливає з іншої моди, моди етнічних прикрас.

Для народів і племен завжди був характерним нарочитий надлишок прикрас. Маси бусін, мушель, монеток повинні були безапеляційно свідчити про статус, силу, владу, належність до касти і захищати від дурного ока і гніву богів.

Груба краса

Оскільки давнім народностямь були недоступні способи обробки та огранювання матеріалів, то перші етнічні прикраси відрізняються саме примітивними грубими матеріалами. Природно, у сучасних умовах вони облагороджені, та й ціна їх говорить про те, що ці матеріали на дорозі не валяються, і навіть не дереві не ростуть.

Український колорит

Найперші прикраси предки українців збирали з ягід горобини, кісточок, горіхів, насіння та інших рослинних матеріалів. Пізніше майстри стали виготовляти багаторядні буси з глини (Трипільська культура), коралів, бурштину, річкових перлів.

З розвитком ремесел на Русі з IX-X століття широко поширюються намиста з монеток і з підвісками різної форми (круглі, овальні, крестовидні). Саме вони входять у вжиток по всій Русі й міцно посідають позиції в гардеробі як княжень, так і міщанок. Ці намиста сьогодні надихають дизайнерів, рукодільниць на створення нових прикрас. Згадайте, наприклад, торішню колекцію Givenchy з великою кількістю хрестів на багаторядних ланцюгах. До речі, ці прикраси взяла з собою у світовий тур Мадонна. Бісерні намиста з орнаментами-оберегами (геометричними або флористичними мотивами) дівчата плели вечорами, вдягали на свята, а пізніше їх передавали у спадок. Секрет бездоганного малюнка полягав у використанні самого кращого бісеру, його для рукодільниць завозили з Чехії та Росії, як це відбувається і в наші дні.

Різновиди прикрас

Гривні, дукачі, гердани, кризи – це споконвіку українські прикраси, які актуальні й сьогодні не тільки в якості аксесуара до національного костюму, але і як яскраве доповнення до сорочок, суконь і джинсів. Можливо, ці назви звучать екзотично навіть для українок, тому нагадаємо їх значення. Гривня – це нашийний металевий обруч, що нагадує півмісяць. Виготовляти їх стали перш за все із золота для знаті. Ті ж самі майстри обслуговували і міщан, для них робили гривні з олова, срібла. Еліта диктувала моду, тенденції переймали у вищого суспільства завжди, навіть у Х столітті. Так гривні одержали широке поширення. Гердан – це нагрудні прикраси, плетені з бісеру, із зображенням оберега.

Строкаті, складні по композиції малюнки часто ідентичні з вишивкою на сорочках. До речі, сіро-червоний можна було побачити на Галині Логиновій, мамі Міли Йовович, під час останнього візиту в Київ.

Дукачі – це золоті, срібні монети і медалі на ланцюжку, які кріпляться на “комір” з бісеру, коралів, перлів і пр. Цікаво, що часто дружина, власниця дукача, носила на шиї все майно сім’ї. Він служив композиційним центром на шиї, рясно прикрашеною нитками бус. Мабуть, це найбільш екзотична етнічна прикраса, яку не часто зустрінеш у гардеробі сучасних красунь. Криза – це фантастично широкий воріт з бісеру, він нагадує прикраси фараонів і мереживні коміри британських монархів. Це сама ідеальна прикраса для літа – його можна носити із звичайною майкою і джинсами і виглядати цікаво і пікантною.

Безумовно, хотілося б, щоб національні, самобутні, оригінальні прикраси не лежала марно у скриньках, а підкреслювали красу українок не тільки на державні свята, але і в будні.

Ярослава Косенко