Українські етнографи вважають, що кожен вишитий візерунок має особливе значення.
“Купуючи вишиту річ‚ людина не замислюється про зображений орнамент, а потрібно було б”, – розповідає кореспонденту “ВЗ” викладач кафедри декоративно-ужиткового мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка, вишивальниця Алла Валько.
З давніх-давен вишиваний одяг мав містичне значення. Кожен візерунок на сорочці міг розповісти про свого господаря. Коли вишиття вкривало весь рукав жіночої сорочки, це пов’язувалось з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці.
“З первинним віруванням у потойбічні сили наші пращури вишивали примітивні геометричні позначення: пряма горизонтальна лінія – символ землі, хвиляста – води, хрест – вогню та сонця, – пояснює Алла Валько. – Вони мали велике значення у житті кожної людини”. Вишиття говорило і про статус у суспільстві. Для селянських вишиванок притаманний квадрат, розділений на чотири частини, з крапками і кільцями у кожній з них, – це символ засіяного поля чи нового господарського двору‚ ромб з видовженими сторонами – символ дерев’яного будинку, достатку, а розетка і многогранник – символи сонця. Українців можна було б назвати сонцепоклонниками, так вони любили цей орнамент. Не менш оригінальним є тлумачення рослинних орнаментів. Одним з найцікавіших в українській вишивці є мотив виткої гілки – нескінченного стебла, від якого у певному “ритмі” відходять квіти, листя, грона винограду. На думку вчених, українці вже тоді вважали себе безсмертною нацією.
Особливість українського орнаменту – регіональна неповторність. Візерунок на вишиванці завжди був візиткою, адже завдяки йому розпізнавалася регіональна притаманність. “У гуцульському орнаменті‚ до прикладу, можна побачити чіткі геометричні форми гір‚ що відрізняються від рівненського орнаменту, – розповідає Алла Валько. – Така різноплановість свідчить про відтворення насамперед природних умов місцевості у вишивці”. У північних регіонах Полісся поширювалися прямолінійні геометричні орнаменти, виконані у червоному кольорі, на Волині – двоколірні (червоний і синій), на півдні Полісся – білими нитками. Самобутньою є і полтавська вишивка з рослинними орнаментами синього, коричневого, білого кольорів. Ця ажурна ниткова композиція надає сорочці ніжності й оригінальності. Різнобічність українського орнаменту пояснюється не лише природним різномаїттям, але й економічним становищем областей та приналежністю представників інших національних меншин.
Джерело: |
“Високий замок”
|
