Його майстриня вишила хрестиком.
Кілька років тому шполянка Олена Іванівна Остапенко вперше познайомилась із працями етнолога Галини Лозко. Саме книги цієї авторки підштовхнули її залишити своїм онучкам “Наш родовід”.
Його майстриня вишила хрестиком, обравши епіграфом до своєї вишивки слова з книжки пані Лозко “Етнологія України”: “Кожна сучасна людина лише по часовій глибині двадцяти поколінь (близько 500 років) теоретично має 1 048 576 предків.”
Свою вишивку “Родовідне дерево” Олена Іванівна вперше представила на виставці у Шполі. На великому полотні пані Олена зобразила 16 дерев: п’ять поколінь свого великого роду за 146 років (із1858-го по 2004 рік).
– Це мої батьки (друге покоління), батьки моїх батьків (перше покоління), ми (третє) та наші діти й онуки (четверте і п’яте покоління), – розповідає про своє “Родинне дерево” авторка вишивки.
На вишивці майстрині зображений лелека – символ дітонародження. А соняшник і пшениця – це сонце і хліб, дорога між водою і землею – то не лише ґрунт, а й коріння дерев, що сягає у глиб віків, до пращурів.
Зовсім недавно на родинному дереві Олени Остапенко вкотре з’явилась малесенька гілочка – її ще одна внучка…
Віктор КРАВЧЕНКО
Джерело: |
Газета “Прес Центр” №40 (60) |
В тему:
«Сфотографуйся на паспорт у вишиванці!»
Відновлення цілісного світу українця в матеріальній культурі українського вбрання