Рушники від Григорія Гриня

Про народного майстра з Опішні.

Вишивка в розмаїтті видів народного мистецтва займає одне з найпочесніших місць. Непомітні, часом невідомі, народні генії творили шедеври, які сьогодні є невичерпним джерелом для досліджень та творчих пошуків сучасних майстрів, художників, мистецтвознавців. Навчання цього виду народного мистецтва в родинному колі — нині, на жаль, не вельми поширене явище. Про збереження його традицій і розвиток дбає невелика кількість людей. Один із них — член Національної спілки народних майстрів України опішнянський майстер Григорій Гриня. Незабаром йому виповниться 70 років. Зустрічаючи свій ювілей, художник із оптимізмом дивиться в майбутнє. «70 років — для людини, можливо, й достатньо, але для художника — замало, — говорить Григорій Петрович. — Здається, що я щойно почав працювати: стільки ще творчих задумів… Хочеться творити, радувати людей і радіти самому. Я дуже люблю природу, особливо квіти. Перед виходом на пенсію декілька років працював квітникарем у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні, потім ландшафтним дизайнером при селищній раді — проектував розташування газонів та квітників у парку Слави. Одночасно вивчав будову квітів. Нині це допомагає мені створювати рослинно-геометричні орнаменти».

Потяг до малювання передався йому, напевно, генетично. Виростаючи у багатодітній селянській родині Петра та Галини Гринів, хлопчина працював, допомагаючи дорослим, так само, як його брати та сестри — Мотрона, Павло, Лідія, Валентина, але кожного дня знаходив час для малювання. Очевидно, прикладом для нього був дядько Дмитро, який був непоганим художником, хоча й немав спеціальної освіти. Григорій Гринів закінчив відділ килимарства Решетилівського художньо-промислового училища, після чого працював за спеціальністю. Освоїв не тільки килимарство, а й вишивку. Та найбільше йому подобалося працювати над робочими малюнками та ескізами для рушників, жіночих блуз, чоловічих і дитячих сорочок. Класичні зразки опішненської народної вишивки неяскраві: переважають блакитний, білий, вохристий, світло-коричневий кольори. Художник також використовує зелений та його відтінки, іноді поєднує червоний із чорним. Та найкраще, на його думку, виглядають речі, вишиті білим по білому. Він багато сил і часу витратив на те, щоб відшукати зразки народних орнаментів. Доводилося спілкуватися з людьми, які часом не розуміли цінності того чи іншого клаптика старої тканини з вишивкою, власниками якого вони були. Мало-помалу набралася ціла колекція унікальних зразків народної вишивки. Так само палко й натхненно, як і в роки юності, майстер продовжує творити й сьогодні, прагнучи зробити щось нове, оригінальне, але обов’язково близьке та зрозуміле людям.