Після столиці вишиті краватки, ікони та ляльки-мотанки Тетяни Протчевої поїдуть завойовувати китайських глядачів.
Над мапою України майстриня працювала три місяці. На цю роботу вона пустила 2 тис. метрів ниток та 140 каменів Сваровськи
Незвична виставка відбулась у березні у залах Українського фонду культури. Під одним дахом організатори зібрали кілька десятків коштовних робіт вишивальниці Тетяни Протчевої. Усі витвори — захоплююче поєднання сучасних культурних тенденцій та прадавніх традицій. Поруч із «свіжевишитою» мапою України, оздобленою камінням Сваровськи, де найбільший рожевий камінець припадає на столицю, стоять традиційні яскраві ляльки-мотанки, одягнені за модою і звичаями різних регіонів України. На поясі у кожної ляльки-молодиці висить справжній залізний ключ. Тетяна розповідає, що раніше мати передавала дочці ключик, згодом ця традиція відбилася на тогочасних іграшках. Тут поряд із вишитими іконами — вишиті літаки, а біля модних чоловічих краваток — писанки та сценки українського побуту.
До свого хоббі Тетяна не підходить з «голими руками»: починаючи нову роботу, вона вивчає відповідну літературу, аби досягти канонічної точності. А перед тим, як вишивати ікони, майстриня зважилась на поїздку до Ізраїлю та отримала благословіння у монастирі.
Щоправда, останнім часом більшість закордонних поїздок Тетяни Протчевої мають суто робочий характер — це іміджеві виставки у США, Шотландії, Ізраїлі, Японії. Доречі, відвідини саме японської всесвітньої виставки «Експо», де учасники зі 136 країн світу представляли культуру рідного краю, запам’ятались вишивальниці найбільше. За її словами, вишиті краватки — власний Тетянин винахід, навіть там не залишили байдужими відвідувачів. Орнаменти, що використовує майстер ручної вишивки взяті з малюнків прадавньої Трипільської кераміки V — IV тисячоліття до н. е. На батьківщині ця ділова деталь сучасного чоловічого вбрання, що за допомогою яскравих ниток перетворилась на вишитий оберіг, користується неабияким попитом серед можновладців.
— Я бачу інтерес до своїх робіт. Українське давно в моді, це відчувається із реакції молоді. А для мене вишивання — просто задоволення, якого прагне душа.
Наразі художниця готується до виставки у Китаї, де разом з іншими майстрами народного мистецтва показуватиме іноземцям національний чоловічий та жіночий одяг.
Нам, щоб помилуватись її роботами, далеко їздити не треба: виставка «Сад української культури» працюватиме до 15 березня в Українському фонді культури (вулиця Липська, 16). Голова фонду академік НАН України Борис Олійник сам у захваті від побаченого:
— Тетяна Іванівна удостоїла честі нашу світлицю, де відбуваються сотні виставок, але ця особлива. Творчість Тетяни показує, що Україна дуже древня держава, яка має свою космічну і містичну місію. Наші терени об’єднують 140 націй, але ми не вибираємо по етніці своїх друзів, а по тому, чи роблять вони добро на землі. Тетяна не просто вишивальниця, вона показує, що таке Україна, її глибину і височінь, — зазначив відомий письменник, відкриваючи виставку.
Олена ОЛІЙНИК, спеціально для «Дня»
Фото Руслана Канюки / «День»
Джерело: |
“День” №40, середа, 11 березня 2009 |
Від «Рідної моди»
Вийшло якесь непорозуміння. З тексту статті можна подумати, нібито пані Тетяна й винайшла вишиті краватки. Насправді чоловічі вишиті краватки існують вже доволі давно. Редактор «Рідної моди» особисто вперше побачив вишиту краватку десь наприкінці 1970-х років. А у 1992 році на Всесвітньому Форумі Українців кілька представників діаспори були у різноманітних вишитих краватках, які вже на той час були раритетами. Отже, хто перший вишив краватку – ми напевно вже й не узнаємо. Скоріш за все під словами «власний винахід» пані Тетяна мала на увазі, що придумала вишивати краватки сама, не знаючи на той час про їх існування. Подібні випадки часто трапляються в техніці, коли різні дослідники працюють над схожими винаходами, не знаючи про подібні роботи інших. Класичний приклад: заявку на патент на винахід телефону подали в один день з різницею в кілька годин три людини. Причому жоден не знав про існування інших.
На фото справа ви бачите сина Тетяни Протчевої – Олександра – під час навчання у Шотландії. Вишиту мамою краватку він завжди бере з собою — користується можливістю показати українське за кордоном. І вважає таку річ своїм оберегом. Докладніше про це – в статті в «Газеті по-українськи».
Пані Тетяна не тільки сама вишиває. Вона також експериментує і з машинною вишивкою. В «Рідній моді» представлені кілька її робіт з машинною вишивкою – краватка, «метелик» та хустинка для фраку.
Також в «Рідній моді» є вишиті вручну краватки й інших майстринь: Людмили Андрущенко та Людмили Асадчевої. А ще – оригінальні ткані краватки.
В тему:
Cеред молоді носіння вишиванки стає модним і стильним явищем
