“…Виявляється всі наші, що живуть за кордоном, вишиванки мають… ”
Невже криза не зачепила автора оптимістичної та життєствердної «Весни»? Цьогоріч засновник фестивалю «Країна мрій» презентував українські вечорниці не тільки в Парижі на Монмартрі – у богемному районі, де жили такі відомі художники, як Пікассо, Ренуар, Дега, Ван Гог, а й у норвезькому Осло! Куди ще має намір податися невгомонний Скрипка, вдалося дізнатися кореспондентці веб-сайту “Сім’я і дім”.
– Олегу, про твій захід під назвою «Андріївський спуск – Монмартр – Побратими», що відбувся в Парижі у знаменитому залі «Elysee Montmartr», гомонить уся країна…
– Мета моїх вечорниць – розповісти Європі про Україну й об’єднати українців, які живуть за кордоном. Адже колись я теж там, на Монмартрі, грав… Ми прагнемо поділитися українською атмосферою, щоб нашу Маланку, наш Новий рік святкували і в інших країнах…
– Французи божеволіли від ваших колядок в оригінальній рок-обробці, частування узваром, салом, оселедцями, горілкою… А як було в Норвегії?
– До Парижа з’їхалися українці з Бельгії, Швейцарії, Великобританії. А от в Осло наших живе небагато, десь близько тисячі. На вечорниці прийшло до двохсот… Решта, а учасників святкового дійства було понад шістсот, то росіяни, норвежці, серби, македонці…
– І знову брав із собою сало?..
– Так, сало возив… Оскільки їздив туди сам, то напередодні запропонував своєму доброму знайомому Русланові Радченку, президентові української громади у Норвегії й водночас музиканту, створити гурт, який співав би українські народні пісні. Він так і вчинив: колектив з українців, норвежців та латишів, які там живуть, розучив репертуар, щоб вечорниці були повноцінними. Вони орендували в центрі Осло велике приміщення, наварили десь тисячу вареників. А я привіз сало, хліб та огірки… Горілки теж трохи взяли, але частувати нею нам укотре заборонили. У Європі ж закони… Тому було без горілки. Однак танцювали, доки нас не вигнали й не зачинили зал!
До речі, ми взяли з собою вишиванки, гадали, що їх українці куплять. А виявляється всі наші, що живуть за кордоном, вишиванки мають… Тож сорочки у нас придбали норвежці, пакистанець і двоє латишів…
– Олегу, але ж щоб такі святкування проходили «на ура», їх треба неабияк прорекламувати?
– Всі українці за кордоном дуже згуртовані, знаю це напевне. Вони ходять до церкви, щонеділі можуть там побачитися, поділитися інформацією… Послуговувалися й українськими та російськими сайтами…
Насправді українців та росіян зібрати на вечорниці дуже легко, важко вийти на місцеве населення. Щоправда, нам вдалося скористатися і норвезькими культурними медіа – сайтами, журналами, що присвячені року, етнічній музиці, і шведськими медіа, що мають серйозний вплив на норвезькі.
– Як гадаєш, відтепер там слухатимуть «ВВ» та Олега Скрипку?
– Наступного дня після вечорниць в Осло я пішов на «Балкан біт паті» – ось уже десять років балканська музика дуже популярна в Європі… Диджей, яка була на моїй дискотеці, уже тоді крутила треки «ВВ»! Тобто це має надто високий потенціал, просто ще вкрай потрібна фахова робота. У Парижі ми все надзвичайно гарно провели, але це мало величезний резонанс хіба в Україні та Росії. Ми не змогли затягнути місцевих журналістів. Вони не відають, що таке Україна загалом, тож українські вечорниці – це для них занадто складно. Треба проводити роботу… (сміється. – Авт.) І якщо зорі сприятимуть, то за два-три роки може бути бум і там…
– Кудись іще помандруєш найближчим часом?
– Так. Тільки-но з Харкова приїхав, планую ще й у Миколаєві побувати… Уже надійшли пропозиції з Лондона, у квітні, може, вийде туди поїхати. І до Берліна кличуть на один із гучних фестивалів.
– Олегу, днями в Україні стартував Національний конкурс шкільних газет. Ти став одним із партнерів та членів журі… Навіщо це тобі?
– Як на мене, робити гарні, потрібні речі – це вже наші традиції. А насправді журналістика така важлива! Ми живемо у віртуальному світі, бо як вони (журналісти) представлять реальність, такою вона нам і здається. Ми розучилися бачити світ власними очима…
Ну от, наприклад, під час останнього мого фестивалю «Країна мрій» кореспондент однієї жовтої газети попросила мене про ексклюзивне інтерв’ю. Думаю, мабуть, і вони до чогось гарного тягнуться, тому й виділив для цього 45 хвилин… На завершення вона запитала, чому нема на фестивалі Сердючки? Кажу: «Це очевидно, бо Сердючка не наш формат». Виходить номер цієї газети: на шпальті моє фото, ясна річ, із кривою пикою, і заголовок величезним шрифтом «Скрипка не пустив Сердючку на «Країну мрій»… Тож про те, яким насправді був фестиваль, знали лише оті 30 тисяч гостей. Мільйони, які прочитали цю газету, дізналися про це дійство хіба те, що там не було Сердючки…
Таке з публічними людьми стається раз на тиждень… Як на мене, через дві причини: непрофесіоналізм та злий умисел, себто поганий тон чи таку собі моду робити погано… А якщо ми будемо плекати професію журналіста, то у нас ростимуть справді професіонали, кожне слово яких буде золотим і правдивим…
– Як-от про економічну кризу…
– Півроку тому мене запитали: «Як ви поясните, чому помаранчеві розвалили країну? Усі розчаровані… А ви ж теж до цього причетні». Я відповів: та Україна з жиру біситься, у нас розквіт економічний – усі їздять на джипах! Мої співрозмовники тільки плечима знизували… Нині ж, коли справді зачепила криза, ми всі розуміємо: півроку тому таки був розквіт! Тож думку про те, як нам погано в Україні, творить хто? Політики і журналісти… Виправляйтеся, любі мої:)
Розмовляла Жанна КУЯВА
Джерело: |
“Сім’я і дім” |
Від “Рідної моди”:
Приємно відзначити, що оргкомітет фестивалю «Країна мрій» на чолі з Олегом Скрипкою звернувся саме до «Рідної моди»® з проханням забезпечити продаж вишиванок на вечорницях у Парижі та Осло. Досвід виявився вдалим, а тому «Країна мрій» та «Рідна мода»® і в подальшому будуть співпрацювати, щоб на «Вечорницях» по всьому світу була можливість придбати вишиванку і “вписатись у контекст”.
В тему:
Хоч Скандинавія не близько, вже й там танцюють українське Етно-диско!
