Віталій Кейдун вишиває лівою рукою

Віталій Кейдун із Новгорода-Сіверського на Чернігівщині відчиняє двері майстерні, де розмістилося творче об’єднання ”Княжа скарбниця”, яким керує. Стіни увішані вишивками й картинами місцевих художників — на полотні, бересті.

Розправляє на столі шитво. Сідає й починає орудувати голкою.

— Доки розмовлятимемо, я ще трішки хоругви вишию, — пояснює, тримаючи голку в лівій руці. — Те, що я лівша — вишиванню не заважає.

На прохання настоятеля Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря Кейдун вишиває хоругву.

— У дитинстві я часто хворів, — згадує. — Щоб убити час — вишивав. Бачив, як бабуся це робить. А вона вчила, щоб не дай Боже на вивороті корявки (плутанини ниток. — ”ГПУ”) не було.

Першу свою вишивку подарував бабусі Марії Луківні на 8 Березня. У п’ять із половиною років на клаптику тканини, яку йому відірвали на онучі, вишив свинячу стежечку — так на Новгород-Сіверщині називають один із узорів.

— Тепер і ночами вишиваю, — додає. — Десь із одинадцятої до третьої-четвертої ранку. Лампу денного світла для цього купив.

Виймає з пакета кілька рушників, вишитих хрестиком.

— Традиційна вишивка Новгород-Сіверщини — хрест, — пояснює, показуючи виворіт. Шитво чисте, не видно, куди й нитка ховається. — Гладь прийшла до нас із Брянщини у 1950-х.

Каже, що за 50 років вишив із сотню рушників та ікон. І лише два рушники та дві ікони продав.

— Соромно якось таке продавати, — ділиться. — Друзям, знайомим роздарував весільні, коровайні, вінчальні рушники. Мої роботи є в приватних колекціях у 12 країнах. А в мене залишилось їх із десяток.

Віталій Кейдун обходив увесь рідний Красний Хутір Вороб’ївської сільської ради. По хрестику змальовував узори на вишивках, що вціліли після війни. Назбирав 1300 орнаментів. Розпитував у літних людей, які елементи мають бути на тому чи іншому рушнику.

— Головне — не порушити канонів, — пояснює, дістаючи вишитого червоним рушника. — Ця вишивка зветься великодньою. А на весільному рушникові обов’язково має бути гільце, яке символізує продовження роду, багатство в родині, благополучні пологи. Ніколи не сідаю за вишивку в поганому гуморі. Старі люди казали, що негативна енергетика передається на шитво.

Довідка:
17 червня 1951 року — Віталій Кейдун народився у селі Красний Хутір на Новгород-Сіверщині
1981 — закінчив історичний факультет Новгородського державного педінституту
Із 1976 по 1989 — вчителював на Сумщині
1989 — повернувся в рідне село. Створив Краснохутірський соціально-культурний центр національного та духовного відродження ”Сіверське Полісся”
1994 — закінчив культурологічний факультет Київського державного інституту культури
2002 — керівник творчого об’єднання ”Княжа скарбниця”

Світлана СЕКЕРА