«Соловей щебече, собі пару кличе…»

Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них, залежно від того, з якої нагоди вишито рушник.

Весільний рушник. Схема вишивки хрестом

Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але… все ще попереду. Бо «соловей щебече, собі пару кличе». А про зозулю співають: «До Петра зозулі кувать, кувать. До осені дівці да гулять, гулять». Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду

Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідаються на весільних рушниках і здебільшого мають над собою Боже благословення – вінець чи вінок.

Сива пташка літала,
Крилами двір мітала,
Сподівалася вінця
До свого гуменця.