Народжуйтесь у вишиванках !

Неможливо уявити український національний одяг без традиційної вишивки, яка є неодмінною частиною нашої культури.

09020401sch

Наші пращури вірили, що візерунки на рушниках або одязі можуть повністю змінити долю людини. Про магічний зміст та енергетику диво-орнаментів розповіла поетеса та дослідниця Марія Чумарна.

НА ЩАСТЯ, НА ДОЛЮ

Найбільше та найяскравіше прикрашали весільні сорочки: на них кожен візерунок, немов кодував долю молодят. Тут переважали символи плодючості, поєднання жіночого та чоловічого начал (воду та вогонь). Чоловічі сорочки оздоблювали вишитими блискавками, які нібито навіювали чоловічу силу, жіночі – ромбовидними узорами з перехресними лініями, які «засіювали» дітородний центр.

Своє весільне вбрання молодиця носила близько року, доки не народжувала перше дитя. Потім цей одяг зберігали у скрині, яку ніхто не мав права відкривати, щоб не відбулося викрадення енергії. Коли жінка відходила в інший світ, на неї знову вдягали сорочку, в якій вона йшла до шлюбу, весільний вінок клали до труни.

Свій одяг (особливо весільний) ніколи не можна позичати або передавати іншим, оскільки людина мимоволі «вкраде» чуже благословення та віддасть свою енергетику.

І РУШНИКИ НА СТІНІ…

Неабияку роль у помешканні та долі людини відігравав рушник: недаремно в казках та легендах він міг руйнувати міста та палаци, переносити в інші країни. Оздоблене полотно символізувало дорогу, простір, життя, світ. Рушниками з вишивками-оберегами застеляли лави, ліжка, столи, їх вішали на стіни біля образів.

Весільний рушничок перетинав межі попереднього життя, й вважалося, що його орнаментом можна пом’якшити долю. Дівчатка вже після 9 років примикали до дівочої громади, де необхідно було вміти шити, прясти та вишивати, готували собі весільні рушники. Небажано купувати «рушничок щастя» на базарі – невідомо, яка доля там закодована.

Були жінки, яким не вдавалося мистецтво вишивання: це було великим нещастям – подейкували, що така представниця чарівної статі володіє негативною енергетикою. Чужі візерунки не можна «красти» — тобто копіювати чужі зразки. У колір та орнамент вкладено душу, індивідуальний світ та своєрідне послання, яке підходить не кожному.

ОБЕРЕГИ ТА ВАМПІРИ

Кожен колір створює потужну енергетику, яку людина відчуває з допомогою настрою, тому не лише візерунок, а й колір впливає на власника вишиванки.

Червоний підсилює енергію. Найчастіше він присутній на весільних чоловічих сорочках. Такий життєрадісний орнамент символізує любов, пристрасть та агресію. Оскільки він стимулює всі функції, надто активним людям його не радять.

Білий – символ кохання та невинності.

Жовтий – означає радість. Підсилює веселий норов і відкритість людини. Такі відтінки переважають на Гуцульщині, оскільки саме гуцули славляться своєю щирістю та комунікабельністю.

Оранжевий розміщували у межах дітородного центру. У вишивках зустрічається нечасто – його більше використовують як акцент, який підсилює життєву енергію.

Вишневий та коричневий вважають енергетично важкими кольорами-вампірами. У вишивках вони не домінують, але на Полтавщині зустрічаються як акценти, оскільки там формували нитки дубовою корою.

Блакитний, зелений та рожевий символізують духовний спектр. Ці кольори переважають на Поділлі та Бойківщині і вважаються благодатними, сприяють спокійному життю.

Синій символізує воду, тобто жіноче начало. На Київщині на вишивках переважають сині та червоні кольори.

Фіолетовий – найбільш благодатний колір, що тонко поєднує чоловічу та жіночу сутність. З давніх зразків української вишивки відомо, що саме такі відтінки полюбляли діти та вагітні жінки.

Чорний – поглинаючий. Колір закритості, який свідчить про те, що людина прагне замкнутися в собі. Вишивальниці часто трактують його як колір землі, хоча найчастіше одяг із чорним орнаментом вдягали під час посту.

У СОРОЧЦІ НАРОДИВСЯ…

У давнину українці були переконані, що тіло людини складається з трьох вимірів – астрального, фізичного та душі. Саме у фізичному тілі ми найгостріше відчуваємо вплив оточення та доторкаємося до матерій, тому його необхідно захищати від чужої, часом згубної енергетики.

Новонародженим завжди дарували крижму – символ сорочки: дитинку немов зодягали у світло, адже білий колір символізував весь його спектр. Слово «сорочка» означало «сорок», тобто сорок енергій, що надавали повну опіку небес. Недаремно, маючи на увазі щасливу людину, говорять: «У сорочці народився». Форма сорочки нагадувала містичну для наших пращурів фігуру – квадрат: повністю закритий простір, що захищає свого господаря від негативного впливу оточуючих.

Традиційно одяг зшивали чорними нитками, косим хрестом – спеціальним узором, що не пропускав чужої енергії. Низ одягу та плечі, які вважалися центром сили, оздоблювали спеціальним орнаментом-оберегом. Його розміщували й на шиї – центрі волі. Недаремно дівчата полюбляли носити коралі та намисто зі срібних монет – вони захищали від нечистої сили.

БАГАТО КВІТІВ – НА ЗДОРОВ’Я

Дослідники переконані, що у наш час традиційна вишивка зруйнована. Навіть таке популярне вишивання хрестиком не має нічого спільного з давнім українським мистецтвом: воно прийшло до нас у XVIII ст. – у вишитий хрестиком папір загортали чеське мило.

В Україні ж переважало гаптування різними техніками. Оскільки кожен візерунок – певний символ, використовувати його слід дуже обережно. Наприклад, узори з весільного одягу не можуть бути присутніми в дитячому вбранні: подейкують, що дітородні символи призводять до того, що у майбутньому дівчата стають позашлюбними матерями.

До 7 років діти взагалі не потребують вишитого одягу: колись їх вважали безстатевими ангелятками, які носили довгий білий одяг, оскільки ще не мали енергетичного захисту. Потім дітям пасували квіткові орнаменти: чим більше квітів – тим краще здоров’я. В основі вишивки був найпотужніший оберіг – зірочка.

На знак любові дівчата дарували хлопцям вишиті хустинки, де вписували свої ініціали, а на кутках створювали своєрідне поле, за яке нікому не дозволяли заходити: «Вишивала рушничок на чотири кінці…».

Лариса ПОПРОЦЬКА