Рідна Мода

При дослідженні української фалеристичної спадщини періоду національно-визвольної боротьби 1916-1950 років слід особливу увагу звертати на фотографії із зображенням уніформи вояків українських військових формувань та розміщення на них нетрадиційних для військової атрибутики відзначень у вигляді виробів з бісеру.

рис. 4

Попередніми дослідженнями спогадів та щоденників учасників визвольних змагань, вдалось виявити згадки про кокарду з тризубом, орден “За хоробрість” Українських Січових Стрільців та плакету із зображенням про пам’ятні відзнаки УГА “Галицький Хрест”, виготовлені з бісеру.

Після тривалого пошуку в приватних та музейних збірках вдалося виявити декілька фотографій із зображенням невстановлених відзнак-сувенірів на одностроях вояків українських військових формувань, починаючи з фотографії воїна УСС (1916 р.) і закінчуючи фотографією вояка УПА (1949 р.). Виявлено також сімейну фотографію із зображенням аналогічної відзнаки (середина 30-х років). На щастя вдалося, виявити в приватних збірках і самі відзнаки-сувеніри.

Однотипність виявлених відзнак-сувенірів за розмірами, композиційним вирішенням, способом виготовлення та кріпленням на одностроях, навели на припущення про їхнє специфічне призначення протягом тривалого часу. При опрацюванні сучасних досліджень народно-ужиткового промислу, було встановлено назву, призначення, історію виникнення відзнак-сувенірів. Народна назва цих прикрас-сувенірів “вісьорок” – наукова назва “котильон”.

“Котильон – нагрудна прикраса у формі п’ятикутника з двома прямими нижніми кутами (дно прикраси може мати не прямолінійні обриси) та дашковидним завершенням. Бісерний котильон виконувався переважно у техніці тканини, яка давала можливість будувати композицію з геометричних, рослинних, антропоморфних мотивів, вписувати ініціали тощо [1].

У першій половині XX ст. у багатьох селах Галичини, насамперед серед польської, а згодом – серед української молоді, дістала поширення так звана «котильована забава» – від французького cotillion (котильон) – назви танцю. В очікуванні Великодніх свят дівчата виготовляли саморобні прикраси у вигляді квітки, букета або серця з картону, матерії, ниток, стрічок, бісеру [2].

Освідчення – котильон дівчина чіпляла уподобаному нею парубку на одяг з лівого боку грудей як запрошення на “котильоновий вальс”. Після танцю вдячний за такий дарунок хлопець мав обов’язок пригостити дівчину солодощами.

Як свідчать респонденти (Герман Іван Михайлович, 1918 р.н., мешканець с. Комано Городецького р-ну Львівщини; Мандюк Марко Юліанович,1935) та різного роду музейні документи котильони, виготовлені повністю з бісеру використовувалися ще й як чоловічі краватки або ж підвіски до чоловічих кишенькових годинників – такого застосування вони набирали після виконання своєї первісної ролі. Та вже від середини XX ст. із бісеру виконуються вироби, які наслідуючи форму котильона, мають суто сувенірне призначення – підвіски до чоловічих кишенькових годинників.

Арсенал котильонів надзвичайно широкий. Під різними назвами – “котильон”, “кутальйон”, “вісьорик”, “висьорок”, а також і без окреслення назв – цей тип прикрас побутував на Західному Поділлі, Опіллі, Гуцульщині, Буковині” [3].

Виявлені нами котильони та фотографії з їх зображенням на військових одностроях, на жаль, не були відомі сучасним дослідникам. Тому з великою ймовірністю їх можна трактувати, як відзнаки-обереги, які власноручно виготовлялись нареченими, дружинами або матерями для воїнів українських формувань періоду національно-визвольної боротьби 1916-1950 рр.

Перший виявлений в приватній збірці котильон належав воїну Дивізії “Галичина”, який йому власноруч виготовила наречена, як оберіг, напередодні відправки на фронт (рис. 5). Встановити прізвище воїна не вдалося, походить котильон з Бродовського району Львівської області. Розмір: 140×45 мм.

рис. 5

Ще один котильон з приватної збірки, зберігала вдова воїна УПА з Сколівського району на Львівщині (рис. 6). Котильон був власноручно виготовлений дружиною воїна, як оберіг від ворожої кулі. Розмір: 145х50мм.

рис. 6

У тій самій приватній збірці виявлено два невстановлені котильони з ініціалами “X.Ж.” та написом “УНР”. Розмір: 146х56мм (рис. 7) та котильон з ініціалами “В. І.”, розміром 140×59 мм (рис. 8). Місце походження не встановлене.

Рис. 7 та 8

Виявлено також три котильони в Музеї Народознавства Національної академії наук України. На двох з них є напис “Тячів”, на третьому – орнамент (рис. 9-11). Розміри усіх трьох однакові – 110×45 мм.

Рис. 9 – 11

Вдалось виявити декілька фотографій з зображенням котильонів на одностроях УСС (рис. 1), воїнів УПА (рис. 2, 3) та на побутовій фотографії з Тернопільщини (рис. 4).

Рис. 2 та 3

У Бродівському Краєзнавчому музеї вдалося виявити унікальну світлину [4] невстановленого вояка Легіону Січових Стрільців (рис. 1) на однострої якого крім котильона (ймовірно з ланцюжком до кишенькового годинника), цілий “букет” різноманітних відзнак.

Рис. 1

На традиційному головному уборі Українських Січових Стрільців – шапці-мазепинці (проекту Дмитра Катамая) – кокарда з написом “У.С.С. 1914″, автором якої був хорунжий УСС Юліан Буцманюк. Крім того – на мазепинці зліва, ряд пам’ятних австро-угорських відзнак за участь в боях 1-ї Світової війни. На мундирі австрійський пам’ятний знак за поранення (ймовірно, що про це свідчить шрам на обличчі). На лівій руці вояка два військових перстені (ймовірно, один з них з написом “Війна 1914-1916″ та галицьким левом, (рис. 12), офіційно виданий Українською Боєвою Управою, а другий саморобний (рис. 13). На руці – кишеньковий годинник, перетворений на наручний за допомогою саморобного футляра.

Рис. 12 та 13

На світлинах вояків УПА [5] (літо 1949 р.), крім котильонів, виявлена пряжка з тризубом та повстанські кокарди на трофейних пілотках. Але це тема окремого дослідження (уніформа, озброєння, спорядження).

Автори: Степан Пахолко, Ольго Мартин (Львів)
журнал «Нумізматика і фалеристика» № 4 за 2006 р.

Джерела та література:

1.ДМНАПУ. – Інв. № КВ-15227;УЦКІ «МІГ». – Інв .№ КН-7358; ЧМНАП. – Інв. КВ-4467, КВ-4562.
2. Курочкін О. К. Обрядовість (календарні свята й обряди) // Поділля. Історико-етнографічне дослідження. Одяг / Артюр Л.Ф., Балушок В.І., Балторович З.Є. та ін. – К: Доля, 1994. – С. 377.
3. Федорчук О. Типологія українських народних прикрас // Народознавчі зошити. – 2003. – Ч. 5-6. – С. 712-719.
4. Збірник історичних фотографій “Українські Січові Стрільці” //Львів: Галицька видавнича спілка, 2003.
5. Армія безсмертних. Повстанські світлини. – Львів: Видавництво Мс., 200. – С. 77, 80.