19 вересня у місті Хотин Чернівецької області пройшов І Міжнародний військово-історичний фестиваль “Хотинська твердь”. Головною родзинкою свята стало відтворення однієї з битв Хотинської війни 1621 року, коли армія польського коронного гетьмана Ходкевича і війська козацького гетьмана Сагайдачного зупинили під Хотином 120-тисячне турецько-татарське військо. У відтворенні бою взяли участь майже двісті реконструкторів з України, Білорусі, Польщі, Чехії та Угорщини.
Завершилося дійство концертом гуртів “Плач Єремії” і “Мандри” та святковим фейєрверком. Для довідки. Внаслідок Хотинської битви у вересні 1621 року втрати турецьких військ становили близько 80 тисяч чоловік. 29 вересня між командуванням польсько-козацьких і турецько-татарських військ почалися переговори про укладення миру, що закінчилися підписанням угоди, згідно з якою сторони домовилися про відновлення дипломатичних зв’язків. Наслідки Хотинської битви мали велике міжнародне значення: битва змусила Туреччину відмовитись від планів завоювання Європи. Розгром турецького війська під Хотином призвів до внутрішнього політичного послаблення султанської влади, а також до посилення боротьби проти турецького поневолення.
Пропонуємо вашій увазі чудовий (як завжди) фоторепортаж Ірини Пустиннікової.
Сьогодні мені буде найважче. Я вже фактично сплю, я повернулася ще в 19-30 – і лише тільки що закінчила дивититися фото. Фоток я привезла більше, ніж з тижневої мандрівки в Румунію, а в Румунії я клацала озвіріло і дико. Робіть висновки.
…Я навіть не знаю, з чого починати. З початку, напевно? О дев’ятій ранку табір навколо Хотинської фортеці вже не спав.
Хтось снідав, хтось балакав, а білоруські артилеристи тренувалися.
В них непогано виходило.
День обіцяв бути спекотним, води в таборі було обмаль (мені дали тро-о-о-ошечки. Може, лукавили:))
Між тим біля військової школи вже почалося виростати сувенірне містечко.
Кожна сільрада Хотинщини теж вислала амбасаду на свято.
Але їсти ще не хотілося.
Я водила навколо фортеці хоровод, дивуючись засусі. Я ще такого мілкого Дністра не бачила, народ. Хто там бував, знає: річка підходить до самої фортеці. Тільки не тепер. Тепер там метрів сто голого річкового дна – і міліон неприємної мошкари. Сподіваюся, ці недобоївчанки не її збирали на болоті. Вихователька кричала їм: “Наталка, а ну давай назад! А то провалишся, і про тебе складуть легенду: Жила в Недобоївцях Наталка, гарно співала, приїхала в Хотин – і…”
Так як за старою фестивальною звичкою ані міліція, ані взагалі хто-небудь не знали, що буде далі і де, я зробила єдиний вірний вибір – і дізналася про план всіх наступних дій від командувачів реконструкторського параду. Нє, вони мені його не розказували. Вони його обговорювали, а я стояла поруч і слухала. Хороша метода, треба запатентувати.
Ми всі, безумовно, поважаємо отамана Олексу Руденко, і ватажка левенців Гайдука, і Росланда, прєдводітєля татарського загону, і Томека з польської “Лігі баронів”, і навіть невідомих яскравих угорських трансільванців ми поважаємо без меж, але заводила 49 орти Святослав ібн Кузьмич був в тааааакій шапці, що побачити когось ще було неможливо: для цього треба було відірвати погляд від півторакілограмового страусячого пір’я, а страусяче пір’я така штука, що на нього, як і на вогонь з водою, можна дивитися нескінченно.
Вар’єте у місті, як правильно зазначив сам Свят.
Між тим фест все не починався.
Десь біля мосту в Атаках пріли з короваями красуні в віночках, очікуючи з Києва високих гостей. Натоіп чекав Ющенка, приїхали ж Томенко (це нічо, що вчора в новинах про його сина писалося, нє?) і віце-прем’єр пан В. (я так і не запам’ятала прізвище). Ну і мілкіші сошки на кшталт голів ОДА і мерів сусідніх міст (КАм’янця теж).
Зустрічати гостей до сцени вийшли наші кам’янецькі козаки – і чеські мушкетери. Подивимось на них?
Антін, все так само найнеймовірніші очі реконструкції.
Сірко, найприємніша усмішка.
Ой, не будемо дивитись. Це Гайдук охмуряє жінку. Власну.
Тут в мене починають дрижати руки і взагалі. Він має нахабство кожного року в Кам’янець на Терру ще приїжджати. Ці чехи, вони зовсім безсердечні і не думають про українських фетишисток ну ні крапельки.
О, наша честь і совість таки приїхали.
Поки цілий виводок політиків розважав публіку речами, я пішла дивитися на муштру яничарів. Одна з найфотогенічніших груп все-таки.
Здалеку здавалось, що Святослав не накази перед боєм віддає (”Головне, слідкуй за казаном і нікому його не віддавай! В тебе зброя є? От. Слідкуй!”), а диригує ансамблем музики мехтер.
Спека стояла страшна. Білоруси знайшли на неї спосіб.
Народ розважав себе сам. Буковинці вміють це робити – кустурівщина справжня, настояна на чистому самогоні і бажанні свята.
Майже перша. Реконструктори йдуть на поле бою.
І з першими секундами битви прілєтєл вдруг валшебнік в розовом вєртальотє. Червоненко так вже раз дітям “Технопарк” в 2008 р. попсув, а зараз от знову…
Все, почалось. Переговори захисників твердині і Святослава ібн Кузьміча. Тут Свят вже не просто диригував, в мене було враження, що він зарядку робить, вговорюючи польський гарнізон віддати йому фортецю. Томек не погоджувався, відважно сяяв скельцями окулярів з-під закритого шолома і пропонував Святу фортецю гризти. Коротше, мирно не вийшло, доведеться битися.
В турецькому таборі трансильванські музиканти підтримували бойовий дух вояків:
Бій почався з дабл-герца… е-е-е… двойного герця.
Найкращі фехтувальники ворогуючих сторін вийшли продемонструвати свої вміння. Був момент, коли в поєдинку № 2 супротивник накинув на свого візаві свій кафтан, збивши його з пантелику, але ж я маю совість – і не можу загружати вас всіма картинками.
Росланд в ділі:
До речі, якщо раптом в когось зародилась заздрість до того, що я там була і все це бачила, так не треба мені тут. Вам би там не сподобалось. Мені теж – я так плакала, так плакала…
Довженківські піротехніки ПЕРЕСТАРАЛИСЬ, чесслово. В безпосередній близкості розкішної пам’ятки влаштувати ТАКІ вибухи – це не дуже правильно. Там і так в стінах тріщини.
Ну і дим, да. Весь пішов на глядачів. Сльози просто котилися градом, дим роз’їдав очі. Більше того, спека ж. Загорілася в багатьох місцях трава на валах. Першими зреагували найбільш знайомі з цивілізаційною екологією чеські мушкетери, а потім і наші левенці, і татарин Росланд взялися заповзято тушити пожежу. Спалахувало то там, то тут, але обійшлося без особливих жертв.
Це не трава, а Кузьміч з вибухом. Трави теж повно є, але ж я вже згадувала про совість, да?
Добре, от вам трава:
Але загалом – враження від битви мега-сильні.
Багато картинок:
Це вже фінальна частина (понад годину билися!)
І кіннота турецька була, теж:
Наршті, перемога польсько-українського війська:
(Як все було тоді в Хотині, читайте тут в моїй давній статті).
Укладання миру:
Віват від польського війська супротивникам.
Уклін турків полякам і козакам:
Все, віце-прем’єр пройшов, аплодуючи, вздовж рядів воїнів, можна фотографуватися з туристами і давати інтерв’ю – що й робить один з ініціаторів фесту Олекса Руденко:
Козак в шароварах і кросівках поцікавився, чому в битві не брали участь козаки, давши зрозуміти, що всю битву він сидів у палатці села Анадоли і пив там оковиту, заїдаючи її знаменитою анадольською бринзою. Олекса все козарлюзі сказав: і за кросівки, і за участь козаків в Хотинській війні 1621 р.
Екологічно-свідомі чехи:
Далі були конкурси для молоді, поділеної на курінь Сагайдачного і курінь Морозенка (кам’янчани зрозуміють, чому я ДО ТОГО, як підійшла до сцени, кожного разу, коли чула “Виграв знову курінь Морозенка!”, нервово тріпалася і думала, що ж там учудили Карпо з Антіном.
Червоненко полетів собі геть, ансамблі пісні й танцю від кожного села Хотинщини змагалися, хто кого переграє-переспіває. Виходило кльово, бо… Ну ви знаєте, що таке буковинське весілля? Ну Кустуріца, я ж вже казала. А кустуріщизна – це ж прикольно:)
Деякі танцювали дуетом.
Деякі соло:
Деякі – всім селом:
Активно пригощали самогоном, горілкою і варениками:
Танці з їжею – буковинський народний звичай, котрий я дуже навіть розумію. Сама роблю з їжі культ:
Одне з сіл відтворювало буковинське весілля (дуже гарна наречена була). Молодь перевтілювалася на повну котушку і веселилася по-справжньому:
Ой, загубилася картинка табору реконструкторів, тут вставлю:
Мандри, Плач Єремії і Хорея Козацька:
Все. спати. Коментуйте:)
Джерело: |
Живий Журнал Ірини Пустиннікової (Blacky) |
В тему:
В Борщівському краї цвітуть вишиванки
“Карпатський вернісаж-2009″ завітав до Івано-Франківська
На Тернопільщині реконструювали битву під Зборовом
Стрілецькі Братства знову разом
А що то таке у жінки на останньому фото?
Здорово! Огромный размах. Очень красиво! Замечательные костюмы и, главное, радость у людей – очень искренняя.